1.2. Плата за землю
1.Загальні положення
1.1. Положення про встановлення плати за землю розроблено відповідно до Податкового кодексу України та є обов’язковим до виконання фізичними та юридичними особами.
2. Платники податку
2.1. Платниками земельного податку є :
- власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);
- землекористувачі.
3. Об’єкти оподаткування
3.1. Об’єктами оподаткування є :
- земельні ділянки, які перебувають у власності та/або користуванні;
- земельні частки (паї), які перебувають у власності.
4. База оподаткування
4.1. Базою оподаткування є :
- нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації.
- площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
5. Ставка земельного податку
5.1. Ставка земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, (незалежно від місцезнаходження) встановлюється у розмірі 0,5% від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь – 1% від їх нормативної грошової оцінки.
5.2. Ставка податку встановлюється у розмірі 10% від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб’єктів господарювання крім державної та комунальної форми власності.
5.3. Ставка податку на земельні ділянки розташовані за межами населених пунктів встановлюються в розмірі 1% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.
5.4. Ставка податку на земельні ділянки розташовані за межами населених пунктів під садовим будівництвом в розмірі 1% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.
6. Пільги щодо сплати земельного податку для фізичних осіб
6.1. Від сплати податку звільняються фізичні особи:
1) інваліди першої і другої групи;
2) фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років;
3) пенсіонери (за віком);
4) ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
5) фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
6.2. Звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб підпунктом 6.1 цієї статті, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм:
1) для ведення особистого селянського господарства — у розмірі не більш як 2 гектари;
2) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах – не більше як 0,25 гектара (в селищах — не більш як 0,15 гектара);
3) для індивідуального дачного будівництва — не більш як 0,10 гектара;
4) для будівництва індивідуальних гаражів — не більш як 0,01 гектара;
5) для ведення садівництва — не більш як 0,12 гектара.
7. Пільги щодо сплати податку для юридичних осіб
7.1. Від сплати податку звільняються юридичні особи:
1) органи місцевого самоврядування, дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади незалежно від форм власності і джерел фінансування, заклади культури, освіти, охорони здоров`я, соціального захисту, фізичної культури та спорту, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;
2) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, за земельні ділянки, надані для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності, а також благодійні організації, створені відповідно до закону, діяльність яких не передбачає одержання прибутків.
8. Земельні ділянки, які не підлягають оподаткуванню
земельним податком
8.1. Не сплачується податок за:
1) землі дорожнього господарства автомобільних доріг загального користування — землі під проїзною частиною, узбіччям, земляним полотном, декоративним озелененням, резервами, кюветами, мостами, штучними спорудами, тунелями, транспортними розв’язками, водопропускними спорудами, підпірними стінками, шумовими екранами, очисними спорудами і розташованими в межах смуг відведення іншими дорожніми спорудами та обладнанням, а також землі, що знаходяться за межами смуг відведення, якщо на них розміщені споруди, що забезпечують функціонування автомобільних доріг;
2) земельні ділянки сільськогосподарських підприємств усіх форм власності та фермерських (селянських) господарств, зайняті молодими садами, ягідниками та виноградниками до вступу їх у пору плодоношення, а також гібридними насадженнями, генофондовими колекціями та розсадниками багаторічних плодових насаджень;
3) земельні ділянки кладовищ, крематоріїв та колумбаріїв;
4) земельні ділянки, надані для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення діяльності релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку.
9. Податковий період
9.1. Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.
9.2. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року.
10. Порядок обчислення плати за землю
10.1. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
10.2. Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за встановленою формою, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.
10.3. За ново відведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.
10.4. Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.
У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності.
У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
10.5. За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням при будинкової території кожному з таких осіб:
1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;
2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;
3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.
11. Строк сплати плати за землю
11.1. Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
11.2. Облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться щороку до 1 травня.
11.3. Податкове зобов’язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
11.4. Податкове зобов’язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за ново відведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
11.5. Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
11.6. При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням при будинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
11.7. У разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).
|